Мій сабатікал: Частина 2.
Після перших місяців відпочинку настав час для рефлексії. Переді мною постало класичне роздоріжжя:
1️⃣ Шлях знайомий: Заглибитись у свою експертизу — операційний менеджмент. Створювати корисні продукти для менеджерів, консультувати, розвивати те, в чому я маю тривалий досвід та глибоку експертизу. Йти в новий проєкт.
2️⃣ Шлях новий: Прислухатись до себе, сповільнитись, приборкати свою тривожність і дати собі повний відпочинок від стратегій та навчання, фокусуючись на тому, що зможе принести радість без стресу і зовнішніх зобовʼязань.
Я обрала другий. І цим новим фокусом стала кулінарія.
Для мене кухня — це не просто місце для приготування їжі. Це територія, де мій досвід в операційному менеджменті зустрічається з творчістю. Це мій особистий «дзен», де панує легкість, швидкість, естетика і смак. Це інструмент, який через дрібну моторику завжди допомагав мені перемикати фокус з робочих задач на себе.
І в один момент я подумала: якщо мій системний підхід допомагає мені готувати без стресу, можливо, він стане у нагоді й іншим?
Як візіонер за натурою, я не можу не бачити потенціал. У моїх чернетках вже є P&L, я бачу шляхи монетизації та масштабування. Але на цьому етапі сабатікалу я свідомо обираю іншу стратегію: насолоду від процесу та органічний розвиток. (не подумайте, я не проти монетизації 😁, це б мені сильно допомогло, але це не може відбутись настільки швидко). Це рішення — частина мого відновлення, можливість творити без жорстких KPI та дедлайнів.
Хоча, буду відвертою, з інвестиційним бюджетом на розвиток мій режим «насолоди» миттєво перемкнувся б на «нестись як скажена» 🙂
А як ви поєднуєте професійні навички зі своїми хобі? Діліться в коментарях!
